Поради для жінок, які збираються за кордон
Якщо ви вважаєте, що проблема торгівлі живим товаром зникла одразу після війни між Півднем і Північчю в США, то глибоко помиляєтесь!
Відлуння найприбутковішого бізнесу у дещо видозміненій формі існує і в сучасному світі. І, на жаль, головними постачальниками рабів стали нові чи оновлені країни Східної та Центральної Європи. Сьогодні уже мало кого здивує так званий Ринок Рабів (Slavery Market), що поблизу Праги, де за безцінь можна найняти будь-якого працівника.
Проте є ще більш жорстокий бізнес, який перетворив Східну Європу на справжній караван-сарай, правда з явними ознаками “снугілійської хвороби”. Йдеться про торгівлю жінками, у яку втягнуто майже усі постсоціалістичні країни. Красуні-слов’янки, охоплені романтичними мріями чи пошуками належного заробітку, виїздять за кордони своєї батьківщини, але, на жаль, дуже часто кінцевим пунктом їх подорожі стає секс-клуб і убога “кар’єра” повії.
За статистикою про такий фінал знали лише 15-20 % жінок! Решта ж стали жертвами обставин чи власного невігластва.
Масштаби сексуальної торгівлі набули вже небаченого розмаху.
В умовах катастрофічного зубожіння, безробіття (до речі, 80% безробітних - жінки) всілякі МП, СП та й просто “одинокі вовки” пропонують працевлаштування за кордоном. Візьмемо щоденну газету “Ріо”, у якій у кожному номері до десятка подібних оголошень6 “Робота жінкам за кордоном”, “Робота домогосподаркам в американських сім’ях” і подібне, і навіть “Потрібен танцювальний колектив для роботи... в Туреччині”.
Усі ці оголошення не викликали б жодних сумнівів, коли б ми не знали про те, що у бордель потрапила навіть Харківська балетна група, якій “добрий дядечко” організував зарубіжні гастролі; там же опинилися і дівчата, що їхали збирати овочі на Кіпр, чи хотіли подивитися в очі американському “нареченому”.
Однак усе це зовсім не смішні історії про дурість та невігластво. Бо ж ідеться про насильство, жорстокість, приниження, моральне і фізичне виснаження, хвороби, а часто й насильницька смерть. До того ж, через прибутковість цього бізнесу (а він займає III місце після торгівлі зброєю та наркотиками) у складний ланцюжок втягнуті як державні органи, так і недержавні структури. Ніхто не має повного уявлення про реальні масштаби секс індустрії. Не кажучи вже про допомогу чи, принаймні, гуманне ставлення до самих жертв.
У Європі ситуація найкраще контролюється у Німеччині і Амстердамі. І хоч статистичні дані насторожують (лише в Амстердамі - 3000 повій, проте там починають розуміти переваги легальної проституції. Тих, хто на виду, легше контролювати). Як не дивно, але саме тут (у Нідерландах) і зародилася ідея створення неурядової організації по запобіганню торгівлі жінками у країнах Центральної та Східної Європи. Пам’ятаєте у Фелліні, La strada - дорога життя, що змушує жінку віддавати і віддаватися? Цікаво, що ініціаторами створення організації стали самі жінки, що вирішили боротися з патріархальним укладом суспільства, у якому жінка - це лише мати, лише сестра, лише домогосподарка. І річ не в тому, що у нас мало емансипованих жінок, їх якраз навпаки - чимало. Основна причина “жіночих проблем” полягає в тому, що суспільна орієнтація направлена на виховання жінки, головна функція якої - лише здорове потомство. В Україні майже не було програм, які б допомагали соціальній орієнтації жінки в суспільстві. Скажімо курс Тейдерної теорії чи історії фемінізму тощо.
Для сучасної леді, що в період кризи опинилася за бортом суспільної уваги, головним шляхом матеріальних прибутків чи сталого становища стало заміжжя. Жінка звикла в усьому, що стосується соціальних питань, покладатися на чоловіка.
Саме через це горе-шукачки заморських пригод потрапляють до секс-бізнесу, становлять ізольовану й безініціативну групу, зазнаючи всіх форм найжорстокішого насильства.
Та якщо й пощастить красуні вирватися з хибного кола, на цьому її невдачі не закінчуються. Найкращий вихід - депортація, коли жінок збирають групами на кордонно-пропускних пунктах, транспортуючи у напрямку рідних берегів. У гіршому - вулиця, жебрацтво, смерть від сутенерів, хвороб чи самогубство. Але у будь-якому випадку не лише насильство, а й жахливе приниження, до чого спонукає людей одне слово “повія”.
Саме тому “La Strada” вдягла на себе не лише функцію освітню - впровадження навчальних програм, а й надання конкретної юридичної, медичної і соціальної допомоги потерпілим жінкам. Скажімо, в Нідерландах жертви секс-шантажу можуть звернутися до “La Strada”, де їм нададуть тимчасове житло, харчування, оплатять лікування і допоможуть повернутися на батьківщину, у Чехії для повій видаються ще й спеціальні пам’ятки, де зазначені контактні телефони організацій і установ, готових надати їм допомогу. “La Strada” вже діє і в Україні - не менш потужному донорові “живого товару”. Фінансується вона програмою демократичного розвитку ФАРЕ-ТАСІС Європейського співтовариства. І хоч період становлення організації в Україні пов’язаний більше з навчально-пропагандистською метою, співробітники її готові уже сьогодні надати необхідну допомогу потерпілим жінкам. Поштова адреса “La Strada”: Київ - 40, а/с 45.
Сумська обласна організація “Дія” опікується питаннями запобігання торгівлі жінками і співпрацює з управлінням молоді та сім’ї облдержадміністрації в цьому напрямку.
Метою проекту по запобіганню торгівлі жінками - програми “Дія” для жінки” є інформаційна, соціальна, юридична та економічна підтримка дівчат та жінок, які опинилися у кризових життєвих ситуаціях, постраждали від насильства, стали жертвами торгівлі.
Принципи роботи: анонімність, конфіденційність, професіоналізм. Всі послуги, які надає “Дія” безкоштовні. А ще харківський центр для жінок “Надія” нещодавно відкрив притулок для жінок, що потерпіли від домашнього насильства.
На завершення хочеться поділитися інформацією для дівчат та жінок, які виїжджають за кордон шукати щастя за тридев’ять земель.
Якщо ви вирішили поїхати за кордон на роботу чи навчання або просто відвідати друзів, то варто запам’ятати декілька корисних порад:
- Ніколи і нікому не віддавайте свого паспорта!
Документи, що засвідчують вашу особу, повинні бути завжди з вами. Ніхто не має права вилучити їх у вас. Тримайте паспорт постійно при собі. Людина, яка має український паспорт, знаходиться в межах нашого законодавства під захистом нашої держави.
На випадок втрати чи вилучення паспорта звертайтеся до українського посольства (консульства), де можна отримати посвідчення на повернення.
- Перед виїздом зробіть ксерокопії своїх документів.
Один комплект залишіть вдома, інші копії візьміть з собою і зберігайте їх серед особистих речей. Це допоможе ідентифікувати вашу особу в поліції та в українському посольстві (консульстві).
- Залишіть рідним і близьким таку інформацію:
- копію закордонного паспорта, візи і контракти;
- нещодавно зроблену свою фотокартку;
- адреси і номери телефонів, де ви збираєтесь зупинитися;
- адресу, номери телефонів і факсу працедавця за кордоном;
- адреси і номери телефонів знайомих за кордоном, а також посольства (консульства) України.
Візьміть за правило телефонувати рідним у домовлений час.
Потурбуйтесь, щоб контракт було написано зрозумілою Вам мовою.
Кілька разів перегляньте пункти, що обумовлюють місце, час, умови майбутньої праці або навчання. Якщо необхідно, проконсультуйтеся з юристом.
Ще перед від’їздом з’ясуйте номери телефонів посольств та консульських представництв України
Вивчіть елементарні фрази, необхідні для спілкування у чужій країні
Не забувайте, що навіть елементарне знання іноземної мови значно полегшить ваше перебування за кордоном та врятує вас у скрутну хвилину.
Термін Вашого перебування на території іноземної держави позначений у візі. Порушення візового режиму зробить неможливим ваш наступний виїзд за кордон.
Ніколи, ні за яких обставин не намагайтеся перетнути державний кордон нелегально або за фальшивими документами. Пам’ятайте - це злочин!
Перед тим, як прийняти остаточне рішення про виїзд за кордон, обов’язково зверніться за консультацією юриста або психолога.
ЯКЩО ВАМ ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА ЗА КОРДОНОМ
Вам допоможуть, тільки знайте, до кого звернутися:
- До жіночих, правозахисних та благодійних організацій; до притулків для жінок.
- Ви можете отримати допомогу в церкві, монастирі, релігійній громаді.
- Зверніться до посольств та консульств. Вони допоможуть у не менш важливому - в отриманні документів, які засвідчать вашу особу та допоможуть повернутися на Батьківщину.
- В українському посольстві в разі втрати паспорта ви отримаєте посвідчення для повернення в Україну.
