Липень 26, 2007БЕЗПЕКА НА СТОЛІ

Тетяна Кондратюк, голова Всеукраїнського об'єднання «Дія», член Політради Партії зелених України

Незабаром виповниться два місяці з того дня, як держава вирішила гарантувати нам безпеку на столі. Нагадаю, що Верховна Рада в останній травневий день «порадувала» нас дуже цікавим рішенням. Називається воно Законом «Про державну систему біобезпеки під час створення, випробування, транспортування й використання генетично модифікованих організмів».

Сама потреба регламентувати основи обігу з генетично модифікованими організмами, імпорт, експорт, розміщення на ринку генетично модифікованих організмів й продукції, отриманої за технологіями з їхнім використанням, не викликає ніяких сумнівів. Оскільки явище існує, значить потрібно на нього реагувати. Уже давно полиці магазинів в Україні завалені шоколадками Snickers, Mars, Frut&Nut, напоями Coca-Cola й Pepsi, сухими сніданками, наприклад, Cellog's і багатьма іншими продуктами - рослинними маслами, кетчупами, соусами, маргарином, ковбасами, пельменями, харчуванням для дітей та іншими поп-корнами. І, якщо відмовитися від ідеї регламентувати такого роду процеси, то ми можемо постати перед загрозою нелегального ввезення й використання ГМО, наслідки чого погано прогнозуються.

Поки світові дослідження в сфері оцінки ризиків при використанні трансгенних організмів тривають, багато держав відмовляються від їхнього застосування у виробництві безпосередньо продуктів харчування, залишаючи таку можливість для виробництва біопалива. Оскільки заборонити поширення ГМО в Україні навряд чи вдасться - адже на полях нашої країни вже давно вирощуються й змінена кукурудза, і соя, і картопля, то держава повинна хоча б регламентувати сферу обігу ГМО.

Практично сьогодні питання навіть не в тому, шкідливі чи ні генетично модифіковані продукти, а в тому, що ми як споживачі повинні мати відповідну інформацію про продукти, ліки, косметичні препарати, а також в тому, що у нас має бути вибір.

Що турбує? Те, що цей закон написаний настільки недбало, що його ніхто виконувати не стане. І не виконує. По-перше, нікому: законом попросту не визначений той орган, на який покладається контроль за обігом ГМО, по-друге, не зазначені строки, до яких уряд повинне підготувати цілий стос різних документів, без чого закон взагалі нікуди не поїде. По-третє, ні для кого не передбачено жоднісінької відповідальності за порушення закону. А насправді такого роду закон із чіткими процедурами, серед яких, як мінімум - обов'язкова експертиза товару й наявність відповідного маркування, повинен захищати й захищати тих, хто не хоче вживати в їжу продукти, зроблені із ГМ-компонентами. Такі процедури ухваленим законом не передбачені.

Все це дуже сильно нагадує постанову Кабміну десятилітньої давнини, яким визнавалася необхідність створити реєстр трансгенних сортів рослин, запровадити особливий порядок ввезення й митної реєстрації таких культур, але віз і нині там. Як наслідок, десятки мільйонів українців їдять і п'ють казна-що. І невідомо чим, до слова, годують своїх дітей з немовлятами включно.

Зацикленість на політичній боротьбі й «глобальних» проблемах дуже заважає багатьом українським політикам придивитися до питань, що дійсно хвилюють країну, і уможливлює прийняття неякісних законів. «Бунтівна» Верховна Рада довела свою непрофесійність. Небезпека - вона не десь у стратосфері, і не у виді цегли, що впала зненацька на голову. Вона - у наших сумках, на наших столах й у байдужості влади до здоров'я націй.

Україна  - це велика гарна плодюча земля. Потрібно берегти її, учитися правильно й з любов'ю доглядати за нею, за повітрям, джерелами. І тоді нам, хто переживає наслідки найжахливішої техногенної катастрофи ХХ століття - аварії на Чорнобильській АЕС - не доведеться піддавати додатковому незвіданому ризику себе й своїх дітей. Українці потребують чистої їжі й забезпечення належної безпеки. Такий обов'язок повинна взяти на себе держава, що претендує на звання цивілізованої.

Джерело: Газета 24, № 94, 25 липня 2007 року.