Червень 19, 2007Права дитини: міф чи реальність

18 червня 2007 року голова ВГО «Дія» Тетяна Кондратюк дала інтерв'ю сайту Рупор.інфо, яке ми пропонуємо до Вашої уваги.

Інтерв'ю голови Київської міської організації ПЗУ, голови всеукраїнського об'єднання „Дія", заступника голови Житомирської обласної державної адміністрації Тетяни Кондратюк сайту Рупор.інфо

-- Тетяно Вікторівно, щойно концертними виступами і чисельними коментарями країна відзначила День захисту дітей, якій ми традиційно відзначаємо ще з радянських часів. Хотілося б дізнатися Вашу думку як людини, яка на державному рівні, у Мінсім'ямолодьспорт, саме у сфері державної політики стосовно сім'ї і дитинства докладала зусиль до того, щоб змінити ситуацію, -- що відбувається зараз у сфері захисту прав української дитини.

-- Дякую за інтерес до теми прав дитини і за запитання. Але дозвольте трошки інакше його поставити, тому що воно сформульовано дещо широко. На мій погляд, вірніше було б говорити про те, від кого і від чого потрібно захищати дитину. І в такому разі я б відповіла - від утиску її прав. А які права є у дитини? -- постає перед нами нове запитання. І для багатьох українців, повірте, є на рівні одкровення, що у дитини є такі ж права, як і у дорослого. Що дитина має право на життя, на ім'я, на родину, на доступ до інформації, на майно, на освіту і т.д. До речі, українським дітям, дякувати всім крокам і міжнародних організацій, і держави, про їхні права відомо більше, ніж дорослим про власні. Бо загалом ситуація із просвітою щодо прав і правозахистом, зокрема, у нас така, що часто-густо і самі дорослі не знають, які в них є права, а тим паче - як їх захищати. Сьогодні кожен школяр (а багато хто з нас гадає, що дитина - це лише малючок, а насправді дитиною є кожен, кому не виповнилося 18 років, і про це слід пам'ятати!), кожен учень знає номер Всеукраїнської дитячої лінії 8-800-500-21-80, за яким можна зателефонувати і порадитись чи отримати допомогу. І діти нею користуються часто для того, щоб повідомити про те, що їх, наприклад, скривдили. Бо ж дитину можуть скривдити не лише дорослі (вчитель, наприклад) чи батьки, але й діти - однолітки або ж старші. Завжди важливо розуміти, хто і чому порушив права дитини. Перелік всіх цих прав викладено у Конвенції ООН про права дитини, і хотілося б, щоб кожен ознайомився з цим текстом. Ось візьмемо перелік цих прав дитини і тоді ми зрозуміємо, чи дотримуються права дитини на освіту і, наприклад, захист від експлуатації, коли вона замість того, аби навчатися, випасає овець. Чи дотримуються права дитини, коли вчителі ділять на улюбленців і нелюбих? Що коїться з дитиною, якщо ви чуєте із-за сусідніх дверей її щоденний плач? Відповідь на ці питання лежить на відстані витягнутої руки.

-- Наскільки відрізняється становище дітей в Україні та розвинених країнах світу?

-- Воно відрізняється настільки ж, наскільки відрізняється становище дорослих і у такій же мірі є залежним від політики держави, як і становище дорослих. Права дитини і становище дитини - вони не десь у нормативах. Вони у нашому повсякденному житті. Приблизно у чверті українських родин рівень споживання на одну особу нижче межі бідності. А за даними на червень 2006 року, зарплата більше 2 млн. українців була меншою за прожитковий мінімум для працездатних осіб, тобто, меншою за 496 грн. Тобто, зарплата менша за прожитковий мінімум! І лише наприкінці цього року мінімальна зарплата наблизиться до нього. Повернемось до питання про освіту, тому що навчання - це головна праця дитини. Яка ситуація в школах? Наскільки діти можуть отримувати якісну сучасну освіту? Чому близько 30 тисяч українських дітей сьогодні взагалі не ходять до школи? Як це може бути? Чим це спричинено? Хто чи що перешкоджає дітям? Хто несе за це відповідальність? Чи всім дітям забезпечено право на відпочинок? Як сьогодні живуть багатодітні родини, адже, як правило, багатодітність і малозабезпеченість - це дві сторони однієї медалі? Яка державна політика щодо родини? А яка щодо поширення інформації? Що сьогодні українські діти бачать по телевізору? І це ми лише починаємо вести лінію, що складеться у величезне коло відмінностей між становищем дітей і рівнем життя в Україні і розвинених країнах загалом.

-- На які групи прийнято поділяти дітей в процесі впровадження соціальної політики?

-- Обов'язок утримувати дітей покладено на батьків. Не на бабусю чи дядька. На батьків. Але, безперечно, бувають обставини, що зумовлюють необхідність допомоги з боку держави. Попередньо ми вже говорили про рівень забезпеченості, наприклад, і існують різні види державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми. Інша річ - наскільки легко і зручно цю допомогу отримувати і наскільки вона покриває реальні потреби родини. Також виокремлюються інші групи дітей, щодо яких держава формує спеціальну політику, -- це новонароджені, діти з обмеженими можливостями, діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Лише в одному - останньому -- випадку держава бере на себе функцію вихователя, в усіх інших - утримання.

-- Наскільки повноцінною сьогодні є соціальна політика в Україні,? Охарактеризуйте її будь-ласка.

-- Якщо говорити одним словом, то вона є недостатньою. Але водночас, є позитивна динаміка. Якщо говорити про державну політику у сфері дитинства, то Україна, яка як молода держава, що, образно кажучи, спинається на ноги, здійснила ряд кроків, спрямованих на захист прав дітей. І під час роботи в Мінсім'ї ми навіть вживали такий термін, як „дітоцентризм", що має лежати в основі всіх політик. Нам вдалося тоді закласти в закони ряд вагомих нормативів щодо дійсного захисту прав дитини, зокрема, на життя у сім'ї. Вже зараз в Україні поширюється досвід створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, де більше двох з половиною тисяч дітей знайшли родину. Започатковано реформування інтернатної системи виховання дітей, яка навіть історично себе зжила, не кажучи вже про ті жахливі спотворені соціальні моделі, в яких росте наша українська дитина. Ми пишаємося тим, що заклали докорінну зміну політики держави у сфері дитинства, хоча, на жаль, не встигли зробити більше. Але ще дуже багато слід змінити, ще слід лише визнати наявність багатьох проблем у сфері захисту прав дитини, таких, скажімо, як захист від експлуатації чи жорстокого поводження. Потрібно, як мінімум, по-інакшому на рівні держави поглянути на місце сім'ї у становленні майбутнього України. Існує гостра потреба у відновлювальному судочинстві, впровадженні ювенальної юстиції і т.д. Одним словом, усі дії держави, діяльність всіх її інститутів, має бути спрямована на якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

-- З якими небезпеками зіштовхується підростаюче покоління та як їх вберегти від них?

-- Звичайно, у переліку тих прав дитини, про які ми сьогодні говоримо, невід'ємним є право на життя і ведення здорового способу життя. А про масштаби наркоманії, криміналізації відносин (у тому числі у середовищі дітей), поширення соціальних хвороб відомо всім. За останніми даними, на обліку в органах МВС перебуває близько 5 тисяч дітей, які вживають наркотичні засоби. І зрозуміло, що це верхівка айсберга соціальних негараздів, якщо м'яко казати. Кожен п'ятнадцятий злочин в Україні скоюється дітьми. Хто їх втягує в такі відносини? Чому дехто з них сам вдається до цього? Причини таких явищ потрібно знати, потрібно системно протидіяти їх виникненню.

Останнім часом у нас поширилася мода і на публічні політичні акції. Хочете висловлювати свою позицію - немає проблем. Але навіщо втягувати у це дітей? Кому знадобилася ця рання політизація? Діти ще незрілі і не можуть формувати свою думку стосовно тих відносин, учасниками яких їм бути зарано. Сьогодні я ставлю питання про те, що політики мають нести відповідальність за протиправне залучення дітей до політичних акцій.

-- Забруднення довкілля та дитина - наскільки відповідальними є на сьогодні органи влади у справі охорони довкілля?

-- Звичайно, ми (і міжнародні документи, і наше законодавство) говоримо про те, що дитина потребує спеціального захисту, спеціального піклування. Але знову ж таки, право дитини, наприклад, на життя в родині напряму пов'язано з становищем дорослих, з дотриманням їхніх прав. Яке сьогодні здоров'я у наших чоловіків, яке сьогодні здоров'я у наших жінок? Що ми їмо і чим дихаємо? Як батько й мати можуть бути убезпечені від тих захворювань, про які у тих же європейських країнах давно згадувати забули? Зі сторінок газет і екранів телевізора всі фахівці, які тільки можуть, волають - у нас поширення ВІЛ-інфекції, у нас туберкульоз. Якщо я помиляюсь, то, напевне, незначно: смертність чоловіків в Україні чи не найвища у світі. А які у нас існують програми ранньої діагностики хвороб і основне - наскільки вони доступні? І забруднення довкілля, недбальство -- один із найперших чинників, що провокують динамічне поширення соціальних хвороб.

-- Якими принципами Ви б порадили керуватися у вихованні дітей?

-- Найперший серед них - не керувати дитиною, не управляти нею. Ми ж з вами до кінця цього інтерв'ю не забули, що дитина - це також людина. І, перш за все, це людина, а не якийсь окремий дивовижний об'єкт, на який ми мусимо спрямовувати і на якому можемо випробовувати всю міць свого виховання. І в даному разі не має значення, чи це виховання авторитарне чи, навпаки, опікунського стилю. Дорослі мусять не тільки дбати про те, щоб дитина була нагодована і мала все „не гірше, як у Петька". Цього вкрай недостатньо. Ми, дорослі, особливо мати і батько, маємо бути, до того ж, друзями своєї дитини. Найбільше, чого потребує дитина, -- це нашої любові та ласки.

Джерело: Рупор.інфо, 18 червня 2007 року http://www.rupor.info/fokus/2007/06/18/prava-detej-mif-ili-realnost/